Afleveringen
-
Мондлі Маханя є одним із провідних редакторів у Південній Африці. Він почав працювати журналістом у 1990 році. Тоді на свободу після майже 30 років ув’язнення вийшов Нельсон Мандела. В Південно-Африканській Республіці покінчили із режимом апартеїду і в країні почалися демократичнні зміни. Однак до 1994 року загроза громадянської війни в ПАР залишалася реальною. Частина людей відстоювала рівні права і свободи для темношкірого населення, інші хотіли у минуле із сегрегацією і домінуванням расистських поглядів, хтось взагалі мріяв про повернення зулуського королівства на ці території. Мондлі Маханя як репортер описував становлення демократичної Південної Африки. Він мав змогу близько бачити борців з апартеїдом, які були ідеалом для нього раніше. Однак з наближенням він зрозумів, що дехто з них не є вже такими чесними та порядними, як він про них думав. Попри чимало труднощів, поступок та довгих перемовин у 1994 році ПАР обрала першого темношкірого президента Нельсона Манделу. Свої зусилля насамперед новообраний очільник держави спрямував на формування єдиної нації з південноафриканців. Протягом наступних десятиліть Маханя став свідком і розквіту, і занепаду країни і знову її повернення до числа провідних держав Африки.
Повномасштабне вторгнення Росії в Україну він називає агресією і впевнений, що сучасна РФ є повною протилежністю демократичним цінностям ПАР. Найбільше його вразило серед воєнних злочинів росіян викрадення українських дітей. А його візит до Україну у 2023 році на батьківщині багато хто сприйняв неоднозначно і закликав журналіста поїхати до Москви і надати тій стороні також слово.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Мондлі Маханею про його дитинство за часів апартеїду, чому південноафриканці ностальгують за СРСР та як російська пропаганда використовує це, як Україні розказувати свою історію Глобальному Півдню та як ставляться в ПАР до Ілона Маска, який є південноафриканцем за своїм походженням.
-
Mondli Makhanya is one of South Africa's leading editors. He began his career as a journalist in 1990, the year Nelson Mandela was released from prison after nearly 30 years of incarceration. This marked the end of apartheid in South Africa and the beginning of democratic changes in the country. However, until 1994, the threat of civil war in South Africa remained very real. Some people fought for equal rights and freedoms for the Black population, others clung to segregation and the dominance of racist ideologies, and some even dreamed of restoring the Zulu kingdom in these territories.
As a reporter, Mondli Makhanya documented the emergence of democratic South Africa. He had the opportunity to closely observe anti-apartheid activists who had once been his idols. However, up close, he realized that some of them were not as honest and virtuous as he had believed. Despite many challenges, compromises, and lengthy negotiations, South Africa elected its first Black president, Nelson Mandela, in 1994. Mandela focused his efforts on forging a unified nation from the diverse South African populace.
Over the following decades, Makhanya witnessed both the country's prosperity and its decline, as well as its return to prominence among Africa's leading nations. He describes Russia’s full-scale invasion of Ukraine as aggression and is convinced that modern Russia is the complete antithesis of South Africa’s democratic values. Among the Russian war crimes, the abduction of Ukrainian children shocked him the most. His 2023 visit to Ukraine was met with mixed reactions back home, with some urging the journalist to visit Moscow and give the other side a platform as well.
Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Mondli Makhanya about his childhood during apartheid, why South Africans feel nostalgic about the Soviet Union and how Russian propaganda exploits this, how Ukraine can share its story with the Global South, and how South Africans view Elon Musk, who is of South African origin.
-
Zijn er afleveringen die ontbreken?
-
Журналістка Тетяна Трощинська втратила свого 18-річного сина Тараса від онкозахворювання у 2023 році. Після цього вона випустила подкаст «Любов не минає» про те, як люди проживають втрату своїх близьких. Тетяна не хотіла би асоціювати себе виключно з темою втрати, але публічна і відверта розмова про неї дала змогу озвучити багато суспільних стигм, застережень та очікувань. Вона впевнена: втрата автоматично нікого не робить кращими. Але кожен наступний день життя є величезною роботою над собою. Якщо людина намагається знайти сенс у своєму повсякденні, в робочій рутині, не зважати на дрібне і бачити ширше, то вона змінюється. «Сенсу після втрати нашому життю надає пам’ять», — каже вона.
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Тетяною Трощинською про синусоїди життя із втратою, соціальні уявлення, що заважають горювати, як змінюється українське суспільство через велику кількість смертей під час війни, світлини з вбитими дітьми у соцмережах та готовність пробачити собі, що наші слова можуть не допомогти людині із втратою. -
Дональд Трамп став 47-м президентом США. Він отримав 312 голосів виборників, його суперниця Камала Гарріс — 226. До того ж Трамп переміг кандидатку від демократів в усіх семи ключових штатах. Інавгурація нового президента пройде в січні 2025 року. Трамп вже почав підбирати кадри до своєї майбутньої адміністрації. Американські ЗМІ пишуть, що на його кадрові рішення впливає мільярдер Ілон Маск і пропонує тих чи інших людей на посади. Він також був присутнім під час телефонної розмови Дональда Трампа із українським президентом Володимиром Зеленським, яка відбулася минулого тижня. Нагадаємо, що під час своєї передвиборчої кампанії Трамп неодноразово заявляв, що може припинити війну між Росією та Україною «за один день». Ілон Маск може стати каналом комунікації між Дональдом Трампом та Володимиром Путіним. Нещодавно з’явилася інформація про те, що мільярдер регулярно спілкується із Путіним з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Ангеліна Карякіна говорить із журналісткою Наталею Гуменюк про ризики для України з боку нових людей в команді Трампа, чого вже можна очікувати від нього українцям, стратегію роботи з новим президентом США та необхідність вижати все по максимуму з демократів в наступний місяць.
-
Майже 80 мільйонів американців скористалися правом раннього голосування ще до 5 листопада, колипроходитиме основний день виборів президента США. Серед них — нинішній американський президент Джо Байден та віцепрезидентка Камала Гарріс. Дональд Трамп скептично ставиться до раннього голосування. Він вже заявив журналістам, що сподівається оголосити про свою перемогу в день виборів. Хоча остаточний результат може стати відомим лише через кілька днів. Особливо якщо представники таборів обох кандидатів будуть вимагати перерахувати голоси в певних ключових або так званихштатах, що хитаються. Очікують, що саме голосування в цих регіонах вирішить долю виборів. Цього року їх сім: Арізона, Джорджія, Мічиган, Невада, ПівнічнаКароліна, Пенсильванія та Вісконсін.
Демократи вже готують план відповіді Трампу, якщо він передчасно оголосить про свою перемогу на виборах, як у 2020 році. Тоді Трамп оголосив себе переможцем рано вранці після дня виборів, за три дні до того, як про результати виборів заявили перші телеканали. Демократи намагатимуться заповнити соціальні мережі та ефір закликами до спокою і терпіння під час підрахунку голосів. Водночас в деяких штатах США підрозділи Національної гвардії вже приведені у готовність для швидкого реагування в разі заворушень на виборах президента США.
Останній день перед виборами Камала Гарріс проведе в Пенсильванії. В цей же штат на виступ приїде Дональд Трамп, він також планує відвідати Північну Кароліну та Мічиган.
Ведуча Ангеліна Карякіна говорить із журналісткою Наталею Гуменюк про стан країни та настрої в США напередодні основного дня голосування, ставлення до Гарріс в її рідному Окленді, найдобрішу людину Джей Ді Венса та на кого мають надіятися українці.
-
За тиждень до американських виборів кандидати в президенти США Камала Гарріс та Дональд Трамп змагаються за окремі групи виборців. На цьому етапі вони вже не намагаються переконати всіх. Журналістка Наталя Гуменюк, яка перебуває зараз в США та спостерігає особисто за президентськими перегонами, вказує, що стратегії двох таборів різні. Для Трампа — це залучити за допомогою екстремальної риторики якомога більше молодих чоловіків, які зазвичай не приходять на виборчі дільниці. Для Камали Гарріс — жінок, ймовірно, республіканок, яким не подобається Трамп. На мітингах у різних американських містах Дональд Трамп часто займається самолюбуванням, перекривлює свою опонентку, говорить про економіку та постійно залякує американців мігрантами. Гарріс на подібних виступах відстоює репродуктивні права жінок, зокрема, на аборти, а також говорить про загрозу диктатури у випадку приходу до влади Трампа. «Ця кампанія цього разу про явку — чи прийдуть люди, які вже переконані, чи чимось розчаровані або мають мало сподівань», — каже журналістка.
Ведуча Ангеліна Карякіна говорить із Наталею Гуменюк про настрої в США за тиждень до виборів, хто ходить на мітинги кандидатів, про фашистську риторику Дональда Трампа та черги виключно до чоловічих вбиралень на його виступах, чого бракує Камалі Гарріс та відчуття апатії у Вашингтоні та Нью-Йорку.
-
П’ятого листопада 2024 року пройдуть вибори президента США. Кандидатом на цей пост від республіканців став Дональд Трамп. Ще кілька років тому його участь в президентських перегонах була під питанням після штурму Капітолія 6 січня 2021 напередодні затвердження результатів минулих президентських виборів у кожному штаті. Чимало республіканців не хочуть згадувати про цей інцидент. Тож в липні 2024 року Трамп став єдиним кандидатом на пост президента США від Республіканської партії. Від Демократичної партії з ним мав боротися чинний президент США Джо Байден. Але у червні після невдалих дебатів із Трампом донори та лідер демократів почали тиснути на нього, щоб той зняв свою кандидатуру. Майже через місяць Байден вийшов з передвиборчих перегонів. В кінці серпня віцепрезидентка Камала Гарріс стала офіційною кандидаткою на пост президента США від Демократичної партії.
За кілька тижнів до виборів Трамп та Гарріс практично мають рівні шанси на перемогу. Тож кандидати намагаються активізувати своїх виборців. Гарріс фокусується на поміркованих республіканцях та темношкірих чоловіках, змінюючи стратегію своєї поведінки та використовуючи свої навички із власного прокурорського минулого. Трамп ходить на інтерв’ю до інфлюенсерів та стрімінгові платформи. Але при цьому його штаб вже ретельно готується до судових оскаржень результатів голосування в різних штатах.
Наталя Гуменюк говорить із американським журналістом Крістіаном Керилом про те, чи насправді є загрозою Трамп, що може очікувати Україна від нього та якою може бути політика Камали Гарріс щодо України, любов Трампа до диктаторів, чому Гарріс краще за Гілларі Клінтон та про основні виклики кандидатів на місце господаря Білого дому на наступні чотири роки.
-
On November 5, 2024, the U.S. presidential election will take place. The Republican candidate for this office is Donald Trump. A few years ago, his participation in the presidential race was in question following the storming of the Capitol on January 6, 2021, just before the certification of the previous election results in each state. Many Republicans prefer not to recall this incident. Nevertheless, in July 2024, Trump became the sole candidate for U.S. president from the Republican Party. He was expected to face the current president, Joe Biden, from the Democratic Party. However, in June, after an unsuccessful debate with Trump, donors and Democratic leaders began pressuring Biden to withdraw his candidacy. Nearly a month later, Biden stepped out of the race. At the end of August, Vice President Kamala Harris officially became the Democratic Party’s candidate for U.S. president.
A few weeks before the election, Trump and Harris are nearly tied. Both candidates are working hard to mobilize their voters. Harris is focusing on moderate Republicans and Black men, adjusting her strategy and drawing on her prosecutorial experience. Trump is appearing in interviews with influencers and on streaming platforms. At the same time, his team is already carefully preparing to challenge the election results in various states in court.
Nataliya Gumenyuk speaks with American journalist Christian Caryl about whether Trump is truly a threat, what Ukraine can expect from him, what Kamala Harris’s policy on Ukraine might be, Trump’s affection for dictators, why Harris may fare better than Hillary Clinton, and the key challenges facing the candidates vying for the White House for the next four years.
-
Ніно Жижилашвілі є однією з провідних політичних журналісток та ведучих у Грузії. За свою майже30-річну кар’єру вона ніколи не працювала у провладних ЗМІ і завжди обирал телеканали, де вона може відкрито критикувати владу. Завдяки своїй роботі, авторитету та популярності в Грузії вона не раз могла перейти у політику. Але вона не розуміє журналістів, які роблять подібний перехід, їй це неподобається. Жижилашвілі, яка є також деканом Кавказької медіа-школи, обирає залишатися в професії, щоб контролювати тих, хто при владі.
26 жовтня у Грузії проходитимуть парламентські вибори і це є екзистенційним моментом длягрузинської держави, впевнена журналістка. Повномасштабне вторгнення Росії в Україну повністю проявило проросійську налаштованість грузинського уряду та голови правлячої партії «Грузинська мрія», олігарха Бідзіни Іванішвілі, який все контролює в країні. В своїй передвиборчій кампанії «Грузинська мрія» спекулює на війні в Україні і твердить, що тільки вона може бути гарантією миру в країні. Вони також обіцяють влаштувати суд на кшталт Нюрнберзського процесу над колишнім президентом Грузії Міхеїлом Саакашвілі за те, що він нібито розпочав війну в Грузії у 2008 році. Без конспірологічних теорій про світовупартію війни та виступів проти ЛГБТК+ спільноти, аби не дати «проникнути західним цінностям» в традиційне грузинське суспільство у передвиборчій риториці провладної партії також не обійшлося. Росія не приховує свого дуже позитивного ставлення до Іванішвілі, вони дуже схвально оцінили його останнікроки.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Ніно Жижилашвілі про те, як нинішня грузинська владапроявила свою проросійську сутність, хто підтримує «Грузинську мрію» в країні, протести грузинів проти російських законів, опозицію та місце МіхеїлаСаакашвілі в ній, Абхазію та Південну Осетію, конспірологію під час виборів та на кого вона покладає надії щодо майбутнього своєї держави.
-
Nino Zhizhilashvili is one of Georgia’s leading political journalists and hosts. In her nearly 30-year career, she has never worked for pro-government media and has always chosen channels where she can openly criticize the authorities. Due to her work, authority, and popularity in Georgia, she has had multiple opportunities to transition into politics. However, she does not understand journalists who make such a transition, and it doesn’t appeal to her. Zhizhilashvili, who is also the dean of the Caucasus Media School, chooses to remain in the profession to keep those in power in check.
On October 26, parliamentary elections will be held in Georgia, and according to the journalist, this is an existential moment for the Georgian state. Russia's full-scale invasion of Ukraine has fully revealed the pro-Russian stance of the Georgian government and the head of the ruling party "Georgian Dream," oligarch Bidzina Ivanishvili, who controls everything in the country. In its election campaign, "Georgian Dream" exploits the war in Ukraine, claiming that only they can guarantee peace in the country. They also promise to conduct a trial similar to the Nuremberg trials against former Georgian President Mikheil Saakashvili, accusing him of allegedly starting the war in Georgia in 2008. The ruling party's campaign rhetoric hasn’t been without conspiracy theories about the global "party of war" and attacks on the LGBTQ+ community to prevent "Western values" from infiltrating traditional Georgian society. Russia does not hide its positive attitude toward Ivanishvili, openly praising his recent actions.
Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Nino Zhizhilashvili about how the current Georgian government has revealed its pro-Russian essence, who supports "Georgian Dream" within the country, Georgian protests against Russian-style laws, the opposition and Mikheil Saakashvili’s role in it, Abkhazia and South Ossetia, election conspiracies, and whom she places her hopes on for the future of her country.
-
Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну вже навесні 2022 року Фінляндія та Швеція подали заявки на вступ до НАТО. За рік Фінляндія офіційно стала членом Північноатлантичного альянсу, у 2024 такий статус отримала і Швеція. Шведський письменник і журналіст Карл Генрік Фредрікссон каже, що історично Фінляндія та Швеція тісно пов'язані між собою, зокрема в оборонних питань. Країни Скандинавії — це малі держави, а подібні країни залежать від світового порядку, який мав би захищати і гарантувати свободу і цілісність таких держав. Однак після 2014 року, анексії Криму та початку війни в Україні, світового порядку, який встановився після Холодної війни, більше не існує. Повномасштабна агресія Росії в Україні стала остаточним каталізатором. На думку Фредрікссона, Фінляндія набагато швидше пройшла внутрішню трансформацію щодо рішення про вступ до НАТО. «Коли Фінляндія так робить, то Швеція не має вибору, вона більше не може залишатися нейтральною, хоче вона цього чи ні. Те, що Швеція стала членом НАТО, має менше спільного з самою Швецією, аніж з Фінляндією», — каже програмний директор проєкту «Дебати проЄвропу» Фредрікссон. Він нагадує, що це країни, суспільства яких понад 10 років тому дуже кволо відреагували на оцінку військових про власну нездатність вести війну навіть один тиждень в разі нападу на них.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Карлом Генріком Фредрікссоном про те, чому скандинавські країни стали одними з найбільших союзників України, про український героїзм та його сприйняття в мирній Європі, скепсис Північної Європи до країн колишнього Східного блоку, шведський нейтралітет та місце утопії в сучасному світі.
-
After Russia’s full-scale invasion of Ukraine, in the spring of 2022 Finland and Sweden applied for NATO membership. A year later, Finland officially became a member of the North Atlantic Alliance, and in 2024, Sweden obtained the same status. Swedish writer and journalist Carl Henrik Fredriksson notes that Finland and Sweden have historically been closely linked, particularly on defense matters. As small states, Scandinavian countries rely on a global order meant to protect and guarantee their freedom and integrity. However, since 2014—following the annexation of Crimea and the start of the war in Ukraine—the post-Cold War global order no longer exists. Russia's full-scale aggression against Ukraine was the final catalyst for this shift. According to Fredriksson, Finland went through an internal transformation regarding NATO membership much faster than Sweden.
“When Finland makes this move, Sweden has no choice; it can no longer remain neutral, whether it wants to or not. Sweden’s decision to join NATO has less to do with Sweden itself and more to do with Finland,” says Fredriksson, Programme director of Debates on Europe. He recalls that over ten years ago, both countries and their societies responded weakly to military assessments, which revealed their inability to defend themselves for even a week in case of an attack.
Journalist Nataliya Gumenyuk speaks with Carl Henrik Fredriksson about why Scandinavian countries have become some of Ukraine's strongest allies, how Ukrainian heroism is perceived in peaceful Europe, the skepticism in Northern Europe toward former Eastern Bloc countries, Swedish neutrality, and the role of utopia in the modern world.
-
До Першої чеченської війни, яку російська влада називала «операцією з поновлення конституційного порядку в Чечні», Зайнап Гашаєва разом із своїм чоловіком займалася бізнесом у Москві. Наприкінці 1994 року ситуація у Чечні загострилася і жінка поїхала до Грозного, щоб вивезти звідти своїх рідних. Переживши там перші бомбардування російської авіації, Зайнап разом із старенькою матір’ю вдалося повернутися до Москви. Після цієї поїздки Гашаєва закинула свій бізнес і почала активно ходити на антивоєнні марші та займатися правозахисною роботою. Зокрема, вона записувала спочатку у блокнот свідчення чеченців, які змогли вибратися живими із власних сіл, в яких російська армія влаштовувала жорсткі зачистки із численними вбивствами мирних жителів. Згодом вона разом із небайдужими почала записувати інтерв’ю на відеокамеру. За словами Зайнап, з Першої чеченської війни в неї було близько 200 відеокасет із розповідями про злочини російських солдат, з Другої – ще 100. Спочатку вона їх ретельно переховувала на території Чечні, згодом вивезла відеокасети у Швейцарію, де протягом довгих років зібрану інформацію оцифровували. Назавжди виїхати з Чечні довелося і Гашаєвій. Зараз вона живе у Швейцарії. Чеченській архів жінка зберігає для майбутнього трибуналу щодо дій Росії під час чеченських війн, на який вона сподівається у майбутньому.
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Зайнап Гашаєвою про її чеченський архів, що вона бачила у Чечні протягом двох війн, паралелі із війною Росії в Україні та сережки, які вона має повернути матері 19-річної дівчини, яку російські солдати спалили під час зачистки майже 30 років тому.
Звіт The Reckoning Project: Ukraine Testifies про паралелі російських війн в Чечні, Сирії та України за посиланням https://cutt.ly/8eIJQqtg
-
Ґевін Різ — експерт із травми, старший радник з навчальних програм та інновацій у Дарт Центрі журналістики та травми. Протягом багатьох років працював на групах із запобігання травми, виробленню стійкості та проводив тренінги для журналістів, документалістів про те, як правильно записувати інтерв’ю з людьми після травматичного досвіду. Щоб людина вам відкрилася, то потрібно створити такий простір, атмосферу при спілкуванні, де вона відчує повагу до неї та самостійно захоче розповісти про те, що пережила. Якщо перед вами ваш друг або родич, то ви будете з ними спілкуватися вже не із позиції журналіста. Ґевін Різ нагадує, що і тут діє той самий принцип — ви не повинні змушувати інших говорити. Іноді вам може здаватися, що вашому близькому обов’язково треба виговоритися, щоб позбавитися емоційного тягарю та важких спогадів. Але дехто вважає за краще не говорити. Тому ви завжди маєте залишати вибір за людиною розповідати про свій досвід або ні.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Ґевіном Різом про природу травми та необхідність повернення відчуття контролю людині після важкого досвіду, стійкість як набуту рису, чи всі українці є травмованими, як не порівнювати трагедії та найбільшу помилку при спілкуванні із людиною, яка переживає втрату.
-
Gavin Rees is a trauma expert and the Senior Advisor for Training and Innovation at the Dart Center for Journalism and Trauma. For many years, he has worked with groups on trauma prevention, resilience building, and conducted training sessions for journalists and documentary filmmakers on how to properly conduct interviews with people who have experienced traumatic events. To get someone to open up, you need to create an environment and atmosphere during the conversation where they feel respected and want to share their experiences willingly. If the person in front of you is a friend or relative, you will be interacting with them not as a journalist. Gavin Rees reminds us that the same principle applies here — you should not force others to talk. Sometimes you may feel that your loved one absolutely needs to talk to relieve their emotional burden and painful memories. But some people prefer not to talk. Therefore, you must always leave the choice to the person whether to share their experience or not.
Journalist Nataliya Gumenyuk talks with Gavin Rees about the nature of trauma and the necessity of regaining a sense of control for a person after a difficult experience, resilience as an acquired trait, whether all Ukrainians are traumatized, how to avoid comparing tragedies, and the biggest mistake when communicating with someone who is grieving.
-
Борис Ґудзяк — архієпископ і митрополит Філадельфійської митрополії Української греко-католицької церкви, президент Українського католицького університету. Він вважає, що в США для більшості американців немає моральної дилеми щодо того, хто є правим в російсько-українській війні. Така однозначність стала основною причиною об’єднання багатьох людей довкола підтримки України. Зараз настав етап від дуже загальних, чорно-білих оцінок переходити до конкретики, розповідати про окремі випадки російської агресії, щоб наблизитися до рівня людини та її особистого досвіду. Сам Ґудзяк також спілкується із американськими політиками із різних кіл. Зокрема, він мав зустріч із кандидатом у віцепрезиденти від Республіканської партії Джей Ді Венсом. Висловлювання напарника колишнього президента Дональда Трампа віддзеркалюють чи не найрадикальнішу позицію політиків у Вашингтоні щодо припинення допомоги Україні та заморожування конфлікту. Свою зустріч із Венсом Ґудзяк оцінив як непродуктивну. Але той є впливовим політиком, в разі обрання Трампа новим президентом США його вплив збільшиться. Тому українці мають, за словами архієпископа, допомогти Венсу зрозуміти реальність. Не займати позицію ображених Ґудзяк рекомендує і в комунікаціях із Папою Римським, який двічі на тиждень у своїх проповідях згадує про терпіння українців та просить про солідарність із ними.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із архієпископом Борисом Ґудзяком про його враження від поїздки півднем та сходом України, чого може не розуміти понтифік, про приреченість України на сусідство із Росією, про травму війни та неможливість співіснування ненависті та миру.
-
Роман Ващук — колишній канадський дипломат, а з 2022 року бізнес-омбудсмен в Україні. Він бачить, що за останні десять років в Україні рівень дрібної корупції зменшився. Але донині залишається проблема ручного управління в фіскальних структурах. Країна, яка рухається до Євросоюзу, має відійти від традиції персоналізованого підходу до влади з ручним управлінням державними коштами. Також він вважає, що треба надати держслужбовцям більше волі та простору для ухвалень ними необхідних рішень для відновлення країни. Адже українські чиновники постійно думають про те, щоб їхній підпис не став у майбутньому приводом для кримінальних справ проти них. Пригадуючи власний досвід роботи у різних посольствах та державних установах Канади, Ващук боявся насамперед помилки, яка могла б стати руйнівною для його проєктів. Але щоб прийшли і просто посадили його до в’язниці за його рішення, то ні він, ні будь-який інший канадський держслужбовець про це не думав. Однак українські держслужбовці думають про це постійно.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Романом Ващуком про бізнес в Україні під час війни, необхідність заплатити українцям за відмову від тіньових схем, економічне бронювання, можливості збільшення Канадою підтримки України, українську діаспору в Канаді та нормальність країни під час повномасштабного вторгнення.
-
В український прокат виходить документальний фільм «Мирні люди». Його режисерка Оксана Карпович особисто прослухала понад 30 годин перехоплень приватних телефонних розмов солдат РФ із їхніми родичами. Ці аудіо не є засекреченими, вони викладалися протягом першого року повномасштабного вторгнення на офіційних сторінках українських спецслужб. Розмови російських солдат проходять на тлі кадрів з деокупованих територій Київщини, Харківщини, Миколаївщини та Донеччини. Понівечених тіл у фільмі немає, самих росіян показують лише в кінці фільму. За словами Карпович, ідеєю «Мирних людей» було відтворити стан когнітивного дисонансу. «Ми зробили певну послугу росіянам, створивши цей фільм. Ми створили їхній чесний портрет, який вони б не наважилися про себе зробити», — каже режисерка.
Журналістка Ангеліна Карякіна говорить із Оксаною Карпович про багатогодинні розмови російських солдат та що особисто її в них вразило, що не потрапило в фільм, як тема мародерства може стати окремою стрічкою та що режисерці допомогло справитися із власними емоціями від побаченого та почутого.
-
Тимофій Брік — український соціолог, ректор університету Київська школа економіки. Він впевнений, що українське суспільство не є таким вже і розколотим, як про це пишуть медіа. Пам’ять про Помаранчеву революцію та мапи, на яких країну ділили на частини через голосування за різних кандидатів в президенти, багатьох робить упередженими. Часто люди воліють бачити розколи в усьому. Брік наводить приклад із питанням щодо вступу в НАТО. Історично частина українців була за приєднання до Альянсу, інша — проти. Але через зміну контексту, початок великої війни більшість українців зараз вже підтримує вступ до НАТО. «Бачити ці розколи? Вчора були, а сьогодні їх немає. Те, що громадська думка різноманітна, то це ознака різноманітності нашого суспільства. Але це не є розколом», —.говорить соціолог.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із Тимофієм Бріком про ризики для українського суспільства та що може зменшити ймовірність конфліктів всередині нього, чому він не очікує соціального вибуху після прийняття закону про заборону релігійних організацій, керівний центр яких знаходиться у державі-агресорі, та його скепсис щодо громадської думки.
-
Президент Південної Кореї Юн Сок Йоль запропонував створити консультативну групу з Північною Кореєю, щоб знайти шляхи зниження напруги між країнами та відновлення економічної співпраці. З боку КНДР очікують лише одного — почати ядерне роззброєння.
Наразі відносини між державами загострилися як ніколи. На початку 2024 року лідер КНДР Кім Чен Ин назвав Південну Корею «головним ворогом», заявив, що об’єднання в єдину Корею неможливо і розірвав угоди про економічне співробітництво з нею. КНДР постійно запускає кулі із сміттям на територію Республіки Корея, обстрілює прикордоння сусідньої держави та відправляє супутники-шпигуни. Водночас Північна Корея продовжує розвивати свою ядерну програму та збройний потенціал, заради чого вона укріплює стосунки, зокрема, із Росією. Москва отримує зброю від Пхеньяна, зокрема, і балістичні ракети, якими завдає ударів по Україні. Щодо Північної Кореї, то експерти кажуть про отримання від Москви різних військових технологій. Але не тільки це. Росія відправила першу партію свійських тварин — майже 500 кіз — до КНДР через брак продовольства в Північній Кореї.
Журналістка Наталя Гуменюк говорить із юристом-аналітиком із Сеула Ітаном Хі-Сок Шіном про ослаблення зв’язку між Південною та Північною Кореєю, що саме забезпечило існування КНДР та роботу ГУЛАГів на її території, дружбу КНДР із Росією та як зараз ставляться корейці до японців, які колонізували Корею протягом 35 років.
- Laat meer zien
