Afleveringen

  • Цей епізод про нелогічні рішення — але саме так часто виглядає віра.
    Макса я знаю чи не найдовше з усіх героїв подкасту. Колись нас об'єднували спільні івенти, сьогодні — військо. Хоча Макс не є штатним військовослужбовцем, навіть якщо його ротації тривають по три тижні. Заплутано звучить? Саме це ми й розплутуємо в розмові.
    У багатьох із вас сьогодні розвіються внутрішні міфи про Макса — якщо ви знали його раніше. Бо перша картинка рідко показує глибину людини. І я впевнений: мало хто очікував від нього того, про що ми говоримо.
    В цій розмові — про те, як:
    — волонтерство переросло в капеланство;
    — капеланство спонукало підійти ближче, ніж тимчасові поїздки;
    — небезпека стала свідомим вибором — бути там, де небезпечно;
    — видима поверхневість ховає невидиму жертву;
    — про гідність і церковний осередок.
    Знаючи нас обох — я ніколи не думав, що ця розмова станеться. Але вона є. І я нею пишаюсь.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Це історія пастора, який ніколи не був пацифістом і не боявся смерті. Але нова реальність життя принесла із собою інші переживання та тривоги. Поряд із чіткою впевненістю, що пастор може бути солдатом, Тім у певний момент перестав відчувати себе пастором — і в цьому епізоді ділиться, як це було. Як і багато інших, він думав, що воювати мають лише підготовлені люди. Але згодом усе змінилося. Про втрату всього, окрім себе. Про інтровертність і чесність у ній. А ще — про роль сучасної церкви в житті військових.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Zijn er afleveringen die ontbreken?

    Klik hier om de feed te vernieuwen.

  • У цьому подкасті ми обговорили питання, яке в певний момент задає собі кожен військовослужбовець: «А що, якщо мене забудуть?». Про підтримку та відчуття близькості з тими, хто не поруч, про розчарування в собі і новий етап розуміння свого християнства та про нове оточення.Саша готувався залишити всі справи тут і їхати до Німеччини, але Бог допустив глобальні зміни, де місіонерство перенеслось з вулиць великих міст до вузьких окопів.Говоримо про небезпечні та страшні моменти, про небажання читати Біблію та про ставлення до цивільних друзів, яких вдається не засуджувати.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • У цьому епізоді — розмова про те, як виглядає віра не в теорії, а в окопі. Про те, що означає бути пораненим і при цьому не здаватись. Про рішення, які людина приймає не від сили, а всупереч її відсутності.
    Сергій говорить про те, як чужі історії тримають на плаву — як свідчення інших людей стають не просто натхненням, а справжньою опорою для того, хто ще шукає відповідей. Ми говоримо про церкву та її роль у підтримці воїнів — і це, на мою думку, приклад, який вказує вектор багатьом із нас.
    А ще — про прийняття. Не як капітуляцію, а як початок внутрішньої зміни. Коли розумієш: обставини не зміняться, поки не зміниться щось усередині тебе.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Це епізод-пригода. Михайло сьогодні розповідає свою фантастичну історію, в якій усе пішло не за планом — і виявилося благословенням. Я впевнений, що ви здивуєтесь щонайменше тричі, а ще отримаєте порцію подиву та натхнення — навіть у розмові про тяжке. Ця розмова трохи схожа на шлях кіношного героя до перемоги, де друг не зрадив друга. Історія про те, куди хочеться, і те, куди потрібно. І саме це «потрібно» виявляється тим, що запланував Бог. Не пошкодуйте часу для себе.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Сьогодні знайомлю вас із хлопцем, із яким я сам познайомився під час запису цього епізоду. Ми говоримо про те, як Женя отримав позивний «Святий», чому він вважає, що Бог помістив його на фронт як на нове місце служіння і як він старається служити навіть в окопах. Про 54 дні в оточенні, гранату в бліндажі, тяжке поранення — і молитву подяки в той момент, коли, здавалося б, це останні хвилини його життя. У цьому епізоді Женя відверто розповідає про своє життя: через важкі роки залежності — до моменту, коли він прийшов до Бога і почав служити іншим. А потім — мобілізація. Прямо з вулиці. Але замість страху — спокій. Замість опору — довіра. Це розмова про віру, яка не руйнується під тиском. Про те, звідки береться оптимізм, коли навколо все розривається. І про те, що означає бути справжнім християнином день у день.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Мене відверто дивує і розбиває усвідомлення прірви, яка поглиблюється між цивільними та військовими, тим більше, у церковній бульбашці. Ті, хто мають любити і поважати, знецінюють та хейтять. Ті, хто мали б поважати та тримати руки готовими до обійм, називають грішниками їхніх же захисників. Більшість озвученого в епізодах - незручна правда, яка абсолютно не стосується законів, влади і ТЦК. У своїй більшості кожен герой говорить про своє серце, рішення, переживання та шлях, в якому немає цензури на почуття. Не можна перекручувати Біблію, щоб приховати свій страх, не можна принижувати тих, кому Бог дав сміливості більше ніж мені. Діліться цим епізодом, я вважаю, що нам потрібно говорити голосніше.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • У цьому епізоді «Чому ми змогли» — розмова з Артемом Волощуком, пілотом 93-ї бригади «Холодний Яр». Про шлях від молодіжного служителя до військового. Про віру, яка більше не звучить гучними словами. Про втому, злість, внутрішню боротьбу і запитання до Бога, на які немає швидких відповідей. Ми говоримо про: — дистанцію, яка ламає стосунки навіть з тими, кого любиш; — сором, злість і біль, коли бачиш, як інші «перечікують»; — думки не повертатися з-за кордону — і рішення все ж повернутись; — служіння не словами, а життям і побратимством; Це діалог про те, що відбувається з серцем, коли війна триває довше, ніж твій запал.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • У цьому епізоді «Чому ми змогли» — розмова з 25-річним пілотом винищувача, який анонімно веде блог під позивним denfix. Про мрію з дитинства, перший політ, страх бути збитим, молитву в кабіні винищувача та внутрішню боротьбу віруючої людини на війні. Може здатись що розмова романтизує війну, але, як на мене це просто ідеальний матч в якому зійшлись давня мрія і місія свідомого християнина сьогодні. Про небо, відповідальність і серце, яке хоче повернутися додому.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Якщо вам потрібно зрозуміти, чому християн не вистачає на фронті, — цей випуск вам точно потрібно слухати прямо зараз. Костянтин Чибізов, молодший лейтенант капеланської служби, пройшов шлях від пастора помітної церкви до пастора там, де церкви немає. Він практично й чесно розповідає про баланс у капеланстві, про служіння серед болю і агресії, про те, як не “стати воякою”, а залишитися пастором, і про підготовку, без якої на фронті просто не можна. Вирішальною для нього стала одна волонтерська поїздка — саме там він побачив темряву, у якій мав би бути присутній і він. Там прозвучали ті запитання, які не задають у мирному житті: “Чи нормально думати: слава Богу, що не я загинув?” “Чому Бог залишає одних і забирає інших?” У цьому епізоді — про виклики, які формують серце капелана, про важливість готувати себе вже зараз: читати, вчитись, проходити курси, не тікати від болю, який стоїть дуже близько. Про те, хто наповнюватиме церкву після перемоги, і куди мають бути спрямовані наші очі та наші ноги. Я зазвичай детально перелічую теми, які можна почути. Але цього разу просто закликаю вас увімкнути й послухати. Ця історія звучить не просто мотиваційно — вона звучить по-справжньому необхідно.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Можна було б написати, що цей епізод — про важливість турнікета, який завжди має бути під рукою. І це буде правдою. Але насправді — це цінна історія про те, що можна не бути ображеним на ТЦК, прийняти рішення йти та не пошкодувати про нього згодом. Богдан дуже щиро та відверто поділився досвідом мобілізації та її наслідками. Спойлер: нічого поганого. Після цієї розмови, традиційно, може з’явитися відчуття, що не все так погано, як малює наша невідомість. Особливо коли події навколо не є сюрпризом. Також поговорили про: • Дії церкви постфактум, а не на випередження; • Протоптування стежок там, де ти в меншості; • Ціну підтримки батьків і дружини; • Наслідки, які не приводять до відчаю. Розмова торкнулася нашої свідомості та компромісів із нею — цікаво буде почути й вашу думку

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Максу було 18 років, коли він вирішив приєднатися до війська. А сьогодні, після трьох років полону, він сидить навпроти й ділиться своїм серцем у деталях. Максим знаходився в тому пекельному бараці Оленівки, коли рашисти втілювали свій ретельно спланований теракт. Тому все, що розкаже Макс, — це не почуті легенди, а власні свідчення того, кого зберіг Бог.

    Це фантастичний і важливий діалог, бо в ньому ви не почуєте розпачу, попри те, що про фізичний біль говоритимемо багато. Чому вирішив і чому не страшно? На що сподівався та чим повертав собі надію? Яким був полон, якого не показують у медіа, і яким відчувається повернення до цивільного життя?

    А ще в сьогоднішньому епізоді:

    - Що здивувало Максима після трьох років відсутності?

    - Яким відчувається світ, коли ти на волі?

    - Що значать татуювання в полоні?

    - Чому важливо не задавати зайвих запитань і чому не існує правильних відповідей?

    А ще — про нашу з вами свідомість та повернення на фронт попри заборону ВЛК.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Цей епізод — ніби інструкція про те, як підготувати себе і свою родину, аби потім мати хоча б відносний спокій. Так, мова йде про страшну війну і її відбитки на житті Сергія, але водночас у розмові багато простору для вдячності та надії. Як і багато чоловіків, він довго шукав для себе відповіді й докази. Тому обрав шлях ретельної підготовки. У цій розмові є і пошук самотності, і самотність як дискомфорт. Ми детально обговорили, що насправді означає відповідальне «Готуйтеся» від військових, і в чому користь медійного відділу у військових підрозділах. А ще — про прості радості й водночас випробування: незадовго до мобілізації Сергій дописав книгу, а вже на службі у них із дружиною народилася донечка. І, традиційно, про виклики церкви та про те, що робити, коли розумієш: «Це зовсім не моє».

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Це історія про депресію, про видимі й невидимі травми, про відкриття в собі нового — і про треш усередині. Про жарти як захист і про чесність, на яку не завжди наважуються. Нова історія може здатись надто особистою, аби її почуло так багато людей. Але саме для цього й існує цей проєкт — щоби проговорювати, щоби чути, щоби розуміти. І Олександр говорить відкрито. Про себе. Про свою історію. Ця розповідь трохи не схожа на ті, які ми чуємо зазвичай. Саша сам хотів піти. Сам хотів бути учасником. І сам обрав — і будував — своє життя. Розмова звучить легко й навіть мотиваційно, але в ній ховаються страшні історії болючої реальності. Про снаряди поруч. Про травму, яка змінює тебе. Про те, як вона робить тебе новим учасником суспільства. Послухайте, будь ласка. Це допоможе нам по-новому зрозуміти реальність.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Дисклеймер: певні речі у цій розмові можуть суперечити вашим цінностям, тому відразу прошу пам’ятати що подкаст “Чому ми змогли?” це в першу чергу можливість показати різні досвіди. Ох і класна розмова про те, куди ти можеш піти і що ти будеш там робити. Сьогодні Іван спробує пояснити, чому «православні не притрушені» 😆 Це розмова про релігійне ухилянство, про православне капеланство і про рішення, про яке не шкодуєш навіть три роки потому. Сьогодні знайомлю вас з Іваном — він перший православний капелан у рамках мого подкасту, а ще, як виявилось згодом, ми обидва з Білої Церкви. Я знаю, що ця розмова багатьох шокує, здивує чи обурить, але хочу вас попросити бути чемними і спробувати почути інший досвід. Ці розмови покликані показати різні сторони однієї війни. Іван дозволив запитати про все, що мені цікаво, тому вас чекають нові відкриття. Я не вирізав це спеціально, щоб ви знали реальність. Ви маєте право не погоджуватись і не зобов’язані толерувати — як і я. Але хочу, щоб ви знали, як воно там. А ще ми спробували розібратись: чи то християни не хочуть брати зброю, чи просто бояться дискомфорту?

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Це розмова про тонкощі роботи бойового медика та його страхи, про реальність, у якій доводиться думати та діяти швидко. А ще про відмову від роботи з бронюванням за хабар.

    Історія Андрія — це про вибір, у якому зовсім не тяжко (ну, принаймні може так здатись). Це історія про ретельну підготовку себе до моменту, коли знання не просто будуть практичними, а рятуватимуть життя інших. Андрій готувався фізично, намагався розширити базу знань та навичок і завчасно знайшов місце, де буде служити.

    Андрій дуже активно включився у волонтерську роботу у своєму місті з початку вторгнення, але водночас розумів, що настане момент, коли доведеться стати до лав ЗСУ. Для мене дуже унікальною і щемкою є ситуація в родині, коли дружина дуже не хоче, але розуміє, що відпустити — найкраще рішення.

    Ми намагалися розібратися в тому, чому церква досі не дотична до війни так, як мала б бути. І чому «християнин» не дорівнює гідність та свідомість.

    Як на мене, послухати цю розмову — це ще один раз отримати порцію мотивації для тих, хто зараз вагається, підбадьорити і сказати, що страшно саме тоді, коли невідомо.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Мій сьогоднішній гість — не українець за походженням, але захищає нашу землю як свою рідну. Ед продовжує естафету мотивуючих і життєствердних розмов, попри ту кількість жаху, яку побачив під час служби. Спілкуючись із ним, я відчував, що переді мною людина, яка чітко знає, що робить і для чого. Для мене було честю дослідити, у чому саме річ — у правильних словах чи в непохитній позиції християнина та громадянина. Традиційно говоритимемо про страх, але більше — про серйозне, сказане з доброю усмішкою Еда. Це відверта розмова про смерть — чужу і власну, про щирість і добрі справи, про справжнє братерство та його цінність у житті, а також про боротьбу.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Мабуть, таким і має бути перший епізод нового сезону. Микита — мій друг, ми багато років разом працювали, а коли вже не працювали, то він підтримував мене у всьому і переслухав практично всі епізоди цього подкасту. Ми обидва не уявляли, що одного разу будемо дискутувати про військо у ролі військових, але, оскільки мобілізувалися ми одночасно, нам є що сказати один одному. Справді, новий сезон буде про "сказати один одному", бо тепер змогли обидва. Розмови з Микитою — це порція мотивації серед темряви. Я не знаю, як йому вдається, але він дуже свідомо і чесно ділиться своїм шляхом без жодної краплі негативу. Я впевнений, що ця історія змотивує, а ще познайомить вас із дуже крутим діловодом. Дякую, що третій рік поспіль ви з нами. Новий сезон є і буде тривати!

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Друзі, це останній епізод сезону, і він вийшов дуже красномовним. Три роки тому, коли я починав цей подкаст, я і гадки не мав, що сам стану його героєм, але війна змінила і це також.

    Я вважаю дуже важливим буде нарешті сказати свою позицію і поділитись історією, і скільки я не відкладав цю ідею, вона все одно поверталась до мене знову.

    Тому в сьогоднішньому епізоді я розказав свою історію мобілізації, страху і довіри Богові. Формат епізоду дуже незвичаний, як і те, що до тремтіння в голосі я переживав аби не сказати зайвого, щоб не зробити цим комусь боляче.

    Тут я розказав практично все, і сподіваюсь що це змотивує вас або трішки дасть спокою. Роказав діалог з мамою та пригоди в тцк, про страх невідомості та неочікуване майбутнє.

    Для мене важливий ваш зворотній звʼязок, тому чекатиму🙏

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr

  • Сергій — бойовий медик, який сам доєднався до війська, але на своїх умовах. І вас це може здивувати, але, послухавши епізод, ви зрозумієте, як це працює. Ми з Сергієм поговорили про добровольців та їхню роль у боротьбі, а також про те, чому взаємоповага офіцера та солдата дуже важлива. Обговорили перші страхи, переговори з дружиною, про те, що вдається, і що хотілося б змінити. Сьогодні розмова про функціонал бойового медика та моменти, коли доводиться себе змушувати. А ще я дуже хочу і, можливо, навіть вірю в те, що ця розмова на тлі всього того, що відбувається зараз, стане мотивацією та невеличким світлом для військових і для цивільних.

    Support the show

    -----------------------------------------------

    Приєднуйся до спільноти слухачів подкасту, щоб не проустити нові епізоди та інсайдерську інформацію про проєкт: https://t.me/+1aBwaC1Q_OZhZmE6

    -----------------------------------------------
    Щоб підтримати нас фінансово, ви можете скористатися цією карткою:
    5169 3305 2419 5648
    або
    https://www.patreon.com/twrua
    ----------------------------------------------
    Свої відгуки надсилайте за цією формою https://forms.gle/wa7fbYHqWGo8JnMb9
    -----------------------------------------------
    Ми у соцмережах:
    Instagram: https://www.instagram.com/twr.ua/
    Telegram: https://t.me/twrua_info
    Facebook: https://www.facebook.com/twrukr