Afleveringen
-
Герою сьогоднішнього подкасту — Мадарі — виповнилось десять, коли розпочався Майдан, а за ним — напад ворога та війна в Україні. Стати військовим його мотивував батько, який служить у лавах Збройних Сил усі 11 років війни.
Його позивний — з популярного аніме Наруто, а шлях, який довелось пройти з початку повномасштабного вторгнення, холодить кров навіть найбільш загартованим. Розповідь Мадари слухати важко, але потрібно. Бо війна триває і лише спільним зусиллям ми здобудемо перемогу.
Історії справжніх для воєнного подкасту «Тримаю Небо» пише журналістка і волонтерка Ірина Вовк.
-
До 2013 року друг Базука сприймав себе потенційним емігрантом, адже був альпіністом найвищого рівня та провадив значну частину життя за кордоном — у сходженнях на вершини та у супроводі унікальних турів.
У травні 2014 року Базука робить вибір на користь України, повертається на Батьківщину й одразу рушає на війну.Згодом герой подкасту неодноразово повертається: в цивільне життя і на війну; оборона Києва, Харкова, Соледара і Бахмута; важке поранення і реабілітація. І тепер Базука планує знову стати у лави Збройних Сил. Бо війна триває, її вистачить на всіх.
Історії справжніх для воєнного подкасту «Тримаю Небо» пише журналістка і волонтерка Ірина Вовк.
-
Zijn er afleveringen die ontbreken?
-
Впадати у відчай зараз не на часі — передає нам з фронту аеророзвідник Харків. Хлопець виконує бойові завдання на Запорізькому і Донецькому напрямках в складі героїчного 48-го ОШБ. Він став на боротьбу з ворогом в перші дні повномасштабного вторгнення, коли російські танки «шниряли» вулицями рідної Салтівки.
У цьому епізоді слухайте про:
оборону Харкова в 2022-му і залізобетонний опір міста впродовж усього часу війни;
службу в батальйоні кримців;
несхитну віру в повернення Криму
Воєнний подкаст «Тримаю небо» веде журналістка і волонтерка Ірина Вовк.
-
Морський піхотинець Шрам у війську вже 12 років. Пішов одразу після школи, бо прагнув якомога швидше стати на ноги і ні від кого не залежати. Хлопець здобув військову освіту, воював в часі ООС; повномасштабне вторгнення зустрів на позиції в лавах легендарного 503 батальйону. Дивом вийшов з оточення під Волновахою. Мало не втратив батьків в окупапії; продовжив боротьбу у Мар’їнці, Авдіївці, контрнаступі на Времіївському виступі.
Нині Шрам — командир батальйону БпЛА в одній з бригад морської піхоти. Досвідом і постійним навчанням мотивує побратимів ставати щодень кращими у своїй ратній професії. Історії справжніх привозить з фронту журналістка і волонтерка Ірина Вовк.
-
Танкіст «Кемрі» прийшов у 42-гу окрему механізовану бригаду звивистими дорогами. Через важку операцію його не взяли у військо в перші дні повномасштабного вторгнення. Але наш герой не здавався: спочатку мобілізувався в роту воєнізованої охорони, потім допомагав формувати 53-ій окремий стрілецький батальйон. Півроку риття окопів під Києвом спонукали перевестись в нову бригаду. Але й тут не вдалось потрапити на фронт. Коли зрештою опинився з «необстріляною» частиною під Кремінною, найбільше вболівав, аби не посипалась бригада.
Про силу вмотивованих бійців і фахових командирів, неможливість звикнути до війни і вагу підтримки тилу слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Історії справжніх записує для ЛКП «Львівське радіо» журналістка і волонтерка Ірина Вовк.
-
Черговий герой подкасту «Тримаю Небо» з Іриною Вовк — морський піхотинець з позивним Кущ. Він знає війну з дна окопу і з борту десантного човна. А ще із секретних документів Верховної Ради України, адже саме з її лав наш герой пішов аби долучитись до самооборони Києва 24 лютого 2022 року.
«Або на фронт, або для фронту,— це єдина зараз парадигма для кожного українця. І тоді в нас немає шансу не перемогти», — впевнений герой наступного епізоду воєнного подкасту «Тримаю небо».
-
Епізод «Тримаю небо» сьогодні особливо болючий — один з його героїв поліг невдовзі після запису.
Сирієць Шаман каже про себе: «Я народився і помру на війні». Він не дожив зовсім трошки до падіння диктатури Асада, через яку загинули шестеро його братів, і яка змусила тікати в Україну 20 років тому. На цій війні Шаман воював і поліг за обидві свої Батьківщини. Бо ворог той самий. І він має бути здоланий.
Нищити ворога і рятувати своїх — така мета на фронті в операторів БПЛА Фокуса та Жука. Про їхній злагоджений і мужній екіпаж веде далі розповідь авторка подкасту Ірина Вовк.
-
Розвідник «Ромашка» з тих, хто добре знає, коли насправді розпочалась війна з росією. Він на фронті з літа 2014-го. У складі 93 ОМБр «Холодний Яр» обороняв Авдіївку і ДАП. Там отримав важке поранення і був демобілізований. Але коли ворог попер відкрито, став у стрій окремого штурмового батальйону і третій рік не випускає з рук зброю. Весь час вчиться і вчить. Бо ворог сильний і розумний.
Чи маємо ресурси перемогти в цій війні і що особисто для «Ромашки» буде перемогою — слухайте в другому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Його ведучою є журналістка й волонтерка Ірина Вовк.
-
На стрімінгових платформах доступно понад 50 епізодів, де журналістка та волонтерка Ірина Вовк бере інтерв'ю у військових, що захищають нашу державність.
Історій про війну, які варто почути кожному, не стає менше. Тому Студія подкастів і Дім Звуку анонсують вихід другого сезону подкасту «Тримаю Небо».
У випуску ви почуєте про:
переломні моменти війни;
найбільшу бентегу на фронті;
еволюцію супергероїв і зародження новітньої української міфології.
Друг «Журналіст», батько трьох дітей, добровольцем прийшов у 103 бригаду ТРО. Спочатку був стрільцем кулемета, а згодом героя знайшла цивільна професія і він продовжив службу прес-офіцером підрозділу. У епізоді він розповідає про тих, хто вчора були нашими сусідами чи випадковими перехожими, а потім все полишили і пішли захищати свою землю.
-
На війні перемагають тили,- нагадує нам з фронту розвідник Пепел. Його війна розпочалась 2016-го у добробаті під Широкиним. Без зарплатні, зате з автоматом. Із друзями, що, як і ти, облишили все і пішли воювати, бо напав ворог. І війна, і ворог за ті роки стали лютішими. Пепел має що розповісти про те,
-як тиждень виходили з побратимами з-під Маріуполя – без води і спальників, коливночі стійкий мінус;
– як застали ще живою Мар»їнку. Алезасилля ворожих fpv-дроніві арти дім за домом стерли місто;
- чому любить воювати влітку, але терпіти не може форсувати воду.
Проте форсує і воює за всякої погоди. А ще вчить мову і після війни збирається на курси, щоб не тільки добре говорити, а й думати українською. Бо Пепел – з тих справжніх мотивованих добровольців,- каже про свого гостя журналістка і волонтерка Ірина Вовк/ Iryna Vovk
-
-Я людина, яка взяла естафету,- каже про свою мотивацію стати на захист України Левко, аеророзвідник 58 ОМбр.
В цивільному житті він успішний архітектор згідним заробітком. Перший рік вторгнення щедро донатив і в тому бачив свою найкращу роль в обороні країни. Та в якийсь момент прийняв свідоме рішення йти у військо. Щоб завершити справу чотирьох своїх предків, які воювали за свободу. І щоб могти дивитись у вічі тим, хто повернеться згодом з війни.
Про страх і рішучість; ілюзії і реалії фронту, армійські «університети» і …класичну латину говорили за кавою десь на півдні Донбасу з ведучою нашого воєнного подкасту Іриною Вовк\Iryna Vovk.
-
Еней постійно усміхається. В нього така реакція на стрес. А про стрес чи треба питати в чоловіка, що скоро два роки як на війні?
Еней - командир аеророзвідки 125 Обр, кадровогольвівського формування тероборони, куди прийшов відразу, як переправив сім’ю закордон.
- Про силу і міфи бпла;
- Відкладену до перемоги заповідь «не убий»,
- Закон про мобілізацію і повоєнні плани говорили з Іриною Вовк під час короткої відпустки до Львова.
-
Кожен може стати воїном. Треба тільки над собою попрацювати,- передає з фронту друг Домінік, командир снайперів морських піхотинців.
Він для себе знав зі школи: в разі війни піде воювати. В совкову армію не рвався, але про добрий військовий вишкіл подбав. Бо свій дім і свою землю чоловік має вміти захищати.
Про недолугу пропаганду і випадкове командирство; про війну, якої вистачить ще для багатьох, і обов’язок вчитись воювати – слухайте в новому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо».
Історії справжніх героїв записує журналістка і волонтерка Ірина Вовк
-
Українські військові як кава – міцні і заварні,- сипле жартами про себе і побратимів штурмовик львівської 80-ки з позивним Кава.
Кава на позиціях 20 місяців. Загалом на війні – десятий рік. Багато перейшов, бачив і втрачав. І коли стверджує, що на загал цивільні мало переймаються фронтом, маємо то почути і приміряти до себе.
Бо просто зичити на свята Перемоги наразі не працює: ворог перегрупувався і відступати не збирається…
Розповідь з «нуля» щойно привезла волонтерка іведуча воєнного подкасту Ірина Вовк.
-
А хто, крім нас?- відповідає запитанням на запитання про півтора роки на фронті друг Борода, мінометник із Полтавської ТрО.
Він зізнається: звісно, добре було б перепочити – підтягнути бізнес, поправити здоров’я, набутись з рідними. І десь за рік, якщо ще не здолаємо ворога, знов повернутись в стрій. Але поки воює, як є.
Про зачинені полтавські військкомати в перші дні вторгнення, імпровізовані броники і коктейлі замість зброї; про великі втрати під Соледаром та про власний вибір воювати на цій випаленій землі, слухайте в новому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо». Його веде журналістка і волонтерка Ірина Вовк/Iryna Vovk.
-
День волонтера не випадково сусідить в календарі з Днем ЗСУ. Волонтери буквально підпирають військо всім, чого бракує фронту: ліки-еваки-джипи-дрони-теплаки…Пам’ятаєте начебто жарт про ядерну бомбу, якої в України немає, доки її хтось не замовить волонтерам? Сьогодні їх День.
З цієї нагоди наша ведуча і десятий рік волонтерка Ірина Вовк\ Iryna Vovk згадує з колегою Романом Якубишинимспільні пригоди,
як тричі ремонтували дорогою свого першого джипа на фронт;
як виявили, що той Ігор, кому підписані були всі пакунки в кількох машинах, має позивний Куркуль;
що спільне гасло українських волонтерів «Сядуть всі». І відразу вибухають реготом: «Бажано в одну колонію, щоб веселіше було».
За цими жартами проступає справжня суть нашого волонтерства: з усіх сил їдуть-везуть-тримають живий ланцюг з військом, доки дорослішає держава і її громадяни.
Бо перемога настане, коли на неї працюватимуть всі.
Про це наступний епізод воєнного подкасту «Тримаю небо».
-
-Чотири турнікети та саперна лопатка присобі – це на війні не менш важливо,ніж автомат,- ділиться своїм набутком виживання друг Гуцул. У відкритих боях він з 2014 – го; в активному поході за нашу свободу – з 2001-го, коли післясправи Гонгадзе вийшов на акцію «Україна без Кучми» і більше не полишав боротьби. «Завдяки Кучмі,- жартує Гуцул, - здобув друзів, кума, а потім побратимів.»
За освітою – політолог, у цивільному житті – менеджер культури, він багато жартує і про все розповідає ствердно тасвітло. Це ще одне його переконання: почуття гумору на війні важливіше навіть за фізичну підготовку.
Про красу на війні, естетику зла, двашляхи для українців і новий мистецький проєкт під егідою ООН слухайте в цьому епізоді воєнного подкасту «Тримаю небо».
Справжні історії героїв для Львівського радіо документуєволонтерка і журналістка Ірина Вовк/ Iryna Vovk
-
У нас спільна зараз задача – зберегтиУкраїну,- підсумовує свою розповідь «на нулі» друг Сантьяга.
Він командир підрозділу піхотинців бригади швидкого реагування «Рубіж» НГУ. На війні з березня 2014, коли добровольцем прийшов у військкомат. Він знає, чому ми проходимо це випробовування вогнем, і якою буде наша перемога. Його ратна дорога переконує і мотивує інших. Бо за нас цю роботу ніхто не зробить.
Невигадані історії наших героїв для воєнноного подкасту Львівського радіо пише журналісткаі волонтерка Ірина Вовк/IrynaVovk
-
В мене було все – гарнаробота, дім, родина. Але в дім ввалились непрохані гості. Тому я тут,- каже просвій вибір морпіх з позивним Румун.
Він і є етнічним румуном. Але має Українусвоєю Батьківщиною. А захищати Батьківщину– обов’язок кожного,- переконаний наш герой.
З воїном на передовійзустрічалась волонтерка і ведуча воєнного подкасту Ірина Вовк.
-
“Я тут до кінця - чи війни, чи свого”,- каже про військову службу оператор БПЛА із 116 бригади з позивним Дим. Він воює зараз неподалік рідних місць. Звідки покидьки зігнали батьків і дружину з дітьми. Тому його війна – до перемоги. Разом з побратимом на псевдо 22 взимку пройшли окопи Бахмута; не з переказів знають, що таке 3 хвилі наступу вагнерів. Не соромляться казати – так, страшно. Бо будь-яка розумна людина боїться, коли небо й земля зливаються в суцільному вибуху.
Їх розповідь про погані часи, які знайомлять з хорошими людьми, записала під Роботиним журналістка і волонтерка Ірина Вовк/ Iryna Vovk.
- Laat meer zien
