Afleveringen
-
Фільм прозповідає про перлину буковинського краю місто ЧЕРНІВЦІ
-
Місця, пов’язані з перебуванням Тараса Шевченка на Сущині.
Джерело: Інтернет
-
Zijn er afleveringen die ontbreken?
-
Фільм обласного телебачення "Галичина" розповідає про красу Прикарпатського краю.
Автор фільму Ольга Іроденко
-
Вірш Лесі Українки «Стояла я і слухала весну...»
-
Документальний фільм-трилогія присвячений Тарасу Шевченку.
Частина 2. Поступ
-
Документальний фільм-трилогія присвячений Тарасу Шевченку.
Серія 3. Воскресіння
Автор сценарію: Дмитро Ломачук
Режисер: Дмитро Ломачук
Ніби з висоти пройдешніх років перед нами постає образ Великого Кобзаря. З однієї сторони це звичайна людина, яка фізично нічим не відрізняється від мільйонів інших своїм земним життям - з похвалою і карою, з помилками і здобутками. З іншої - Постать, яка височіє над всім світом - Геній, Пророк.
-
Документальний фільм-трилогія присвячений Тарасу Шевченку
Частина 1. Віра
-
Документальний фільм Сергія Сироваткіна "БУДАПЕШТ".
Частина 2 (естонською мовою)
-
Документальний фільм Сергія Сироваткіна "Будапешт"
Частина 3 (болгарською мовою)
-
Документальний фільм Сергія Сироваткіна "Будапешт"
Частина 1 (болгарською мовою)
-
Літературно мистецький "Адвент-календар Місяцеліку" "СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ, прикмети, приказки, повір'я" в бібліотеці-філії № 8 Сумської публічної бібліотеки у виконанні клубу "Соло-душки".
-
«Абу-Касимові капці» — поетична казка українського письменника Івана Франка, в основі якої східний (арабський) сюжет. Вперше казка побачила світ у журналі «Дзвінок» 1895 року під назвою «Абу-Каземові капці» і мала великий успіх у читачів. Того ж року поема вийшла у Львові окремою книжкою.
Поет з гумором розповідає про пригоди старого скупаря багдадського купця Абу-Касима, який ходить брудний, у драному одязі, у старих капцях, тому що не хоче витрачати грошей.
Абу-Касим торгував пахощами і славився своєю неймовірною скупістю. Він завжди був злиденно, по-жебрацький одягнений, але найстрашнішим було його взуття, чи як кажуть у Галичині — капці, відомі на весь Багдад. Саме навколо цих страшних капців І. Франко базує весь сюжет свого твору.
Абу-Касим, розуміючи наскільки його взуття жахливе, впродовж цілого твору намагається його позбутися, але це йому ніяк не вдається. Кожна його спроба завершується невдачею, іноді комічною, іноді трагічною.
Закінчується казка тим, що Абу-Касим втрачає все своє багатство і стає «турецьким святим» — дервішем-жебраком, який до кінця життя ходить з тими капцями на плечах. А коли помер, то з ними його і поховали.
-
Бібліотекарі Молодіжної бібліотеки - філії 8 були запрошені до учнів 4-В класу ЗЗСО √24 на відкриту виховну годину до дня Соборності.
Темою виховного квесту з елементами гри стала "Єдина Україна-єдина родина."
Дитячий погляд на соборність – це нагадування дорослим про те, як важливо цінувати єдність і зберігати її. Адже діти вірять у добро, дружбу і те, що разом можна подолати будь-які труднощі. Вони нагадують нам, що соборність починається з маленького – з дружньої розмови, допомоги ближньому чи просто посмішки.
-
У Молодіжній бібліотеці-філії № 8 Сумської публічної бібліотеки відбулося засідання клубу "Соло-душки" "Січень - зимові свята та обряди " - в рамках літературно-мистецького "Адвент-календаря Місяцеліку".
#сумськапублічнабібліотека #Молодіжна_бібліотека_8
-
Бібліотека – філія №4 (Медіатека) пропонує своїм маленьким користувачам переглянути новорічну лялькову виставу «Замість ялинки гілка».
Це повчальна казка, яка вчить формувати навички дбайливого ставлення до рослинного світу, зокрема до хвойних лісів – «легенів» нашої планети. Коли зникне остання ялина – тоді зникне і людина.
Не рубай ялинку – прикрась краще гілку!
-
Народознавчий клуб "Соло-душки" і Молодіжна бібліотека-філія № 8 вітає з Різдвяними святами
-
У Центральній бібліотеці ім. Т.Г. Шевченка м. Суми відбулося справжнє святкове диво!
До нас завітали вихованці 1-го класу ліцею №33, і вони стали головними героями захопливого різдвяного детективу.
-
ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці
Поселення на цьому місці відоме з 1214 року, хоча знайдено артефакти датовані II тисячоліттям до н. е.
1264 року король Іштван V дарує маєток магістру Аладару, королівському уповноваженому в справах догалицьких князів.
Чинадіївська фортеця — кам'яна, з двома кутовими вежами та метрової товщини стінами споруда, зведена в XIV столітті бароном Перені. Добудовували графи Телегді. Володіли фортецею княгиня Ілона Зріні, її син Ференц ІІ Ракоці, графи Шенборни.
У 1657 році фортеця була значно пошкоджена польськими військами графа Любомирського, які мстилися угорцям за похід їхнього князя Дьордя II Ракоці на Польщу. Невдовзі замок був відбудований, але як оборонна споруда став втрачати своє значення.
Наприкінці червня 1703 року провідник повстанців князь Ференц ІІ Ракоці зупиняється у замку, аби відпочити та перегрупувати військо після поразки у битві під Мукачево. До своєї імміграції у Польщу князь бував тут ще кілька разів.
У 1708 році сюди, дізнавшись про наближення ворогів, з Хустського замку перебираються сім'ї феодальних родин, що підтримували повстання.
У 1729 році імператор Карл VI дарує великі земельні площі графу Фрідріху Шенборну, у тому числі і замок, який у 1734 році значно перебудовується й набуває вже не оборонних, а палацових рис. Найзначніші перебудови замку відбувалися у 1734 та 1839 роках (остання під керівництвом архітектора Германа Ігнація).
В часі Другої світової війни німці зробили у замку в'язницю. Із 1944 року, за часів радянської влади, замок був сільрадою, осідком управління місцевого лісового господарства, військовою частиною і складом автобази, що розташована поруч.
У 2001 році замок віддано у концесію художнику Йосипу Бартошу. Він разом із дружиною Тетяною та однодумцями фактично врятував замок від руйнації. Нині відреставровано інтер'єр першого поверху споруди. У замку часто відбуваються міжнародні та місцеві мистецькі заходи. З 2012 року в замку щорічно відбувається міжнародний фестиваль середньовічної культури «Срібний Татош», де сходяться в бою лицарі-реконструктори з кількох країн, зокрема України, Угорщини, Словаччини та ін.
-
ІСТОРІЯ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці
Червоногородський замок знаходиться у складеному червоноколірними пісковиками глибокому мальовничому каньйоні річки Джурин, що й дало назву місцевості. Каньйон майже колом, наче амфітеатр, оточує високий пагорб, розташований у його долині.
А на вершині пагорба, наче з казки постає в усій красі замок ХVІІ століття, перебудований у ХІХ ст. на палац; на жаль він дійшов до нашого часу у вигляді руїни. Біля замку знаходиться Червоногородський водоспад висотою 16 м – найбільший на Поділлі. На берегах каньйону знаходиться нововідкрита печера «Джуринська», а у лісі, в урочищі Пустельня, − печера пустельника, біля якої тече джерело мінеральної води.
Перші відомості про Черлений Городок датуються 1351 роком. На початку XVII століття власник Червоногорода, львівський каштелян Миколай Данилович зводить мурований замок з оборонними вежами, оточений муром. У 1648 році замок зруйнували селяни, і в 1665 році на його місці була цілковита руїна. То був занепад замку, який довершили турки з татарами.
Після поділу Польщі наприкінці XVІІІ ст. Червоногород переходить у власність австрійського уряду. У 1778 р. ця місцевість була продана урядом Австрії князю Каролю Понінському. Він у 1820 р. перебудовує згідно з проектом архітектора Юлія Захарова замок на палац. Його син перебудував дві вцілілі замкові вежі й надав їм сучасного вигляду.
Декор та зубці круглих веж замку виготовляли у Львові, звідки і були привезені на підводах. В одній з веж було збудовано таємний хід, початок якого зберігся і нині. В цій вежі східці на другий та третій поверхи облаштовані всередині стіни.
Аж до Першої світової війни палац зусиллями його власниці Марії Любомирської утримався у належному стані і мав славу однієї з найгарніших сільських резиденцій. Його окрасою була вишукана тераса в італійському стилі та колонада з шести кам’яних колон. Всі кімнати були обставлені розкішними меблями, існувала окрема кімната зі старовинною польською зброєю. Оточував палац великий ландшафтний парк із фонтаном та пам’ятниками.
Під час Першої та Другої світових воєн будівлі палацу з усіма вишуканими прибудовами та ландшафтними парком було зруйновані. Від нього залишилися лише дві, значно пошкоджені, вежі, поряд збереглися руїни костьолу, перебудованого у XVІІІ ст., а на протилежному схилі каньйону – залишки монастиря сестер милосердя та усипальниця Понінських.
Останнього удару по мурах замку завдали 1945 року, коли відбулося зіткнення між з’єднаннями УПА та загонами польської самооборони. Близько 60 місцевих жителів полягло під стінами костелу. Радянська влада наказала розібрати палац для будівництва колгоспу. Свідками величі колишнього міста стали руїни палацу і костелу та старі фото.
-
ЗАМКИ УКРАЇНИ: історія, легенди, таємниці
Ху́стський за́мок — фортифікаційна споруда, що існувала в XI—XVIII століттях у місті Хусті (Закарпатська область, Україна), пам'ятка архітектури національного значення (№ 210).
Замок побудований як угорська королівська фортеця для захисту соляного шляху з Солотвина, зокрема Хустських воріт, і прикордонних районів. Його будівництво почалося в 1090 році та було закінчено за короля Бели ІІІ у 1191 році.
Про замок згадує турецький мандрівник Евлія Челебі: «Хустський замок розташований на вершині гори Хасана. Мури його високі і товсті, і своєю могутністю він схожий на фортецю Іскандер, бо висота його вже сягає неба. Житлові будівлі, повернуті вікнами на схід, здіймаються одна над одною. Дахи палаців вкриті кольоровою черепицею, дахи церков — залізом, хрести на них — з чистого золота і так сяють, що в того, хто дивиться на них, втомлюються очі і він змушений, з повагою до них, опускати погляд».
На околиці міста Хуста підноситься гора вулканічного походження, на якій в XI—XII ст. збудовано замок-фортецю. З 1281 до 1321 рр. твердиня належала князям Галицько-Волинської держави.
У 1480 році угорський король Матвій Корвін дарує замок королеві Беатрисі Арагонській. 1511 року Ласло II віддав Хустський замок з усіма його маєтностями в оренду за 20 тис. золотих угочанському жупану Габору Перені.
1669 року комендант замку Міхай Катона склав його інвентар, куди увійшло 50 гармат, кілька тонн пороху, 3000 ядер у 3 складах. 1709 року в замку відбувався загальнотрансільванський сейм прибічників князя Ференца II Ракоці.
У XVI—XVII ст. за Хуст і його замок часто воювали Габсбурґи і семигородські князі, на нього нападали турки і татари. Останній бойовий виступ Хустського гарнізону відбувся в 1717 році, коли солдати атакували 12-тисячну татарську орду поблизу Вишкова.
Замок був знищений від удару блискавок під час бурі — одна з них 1766 року потрапила в порохові склади. Жупанат спробував зберегти замок, почав ремонт, але це виявилося безнадійно. 1773 року імператриця Марія Терезія послала свого сина Йозефа оглянути замок. Він розпорядився перевести гарнізон до Мукачевого.
1798 року буря пошкодила останню башту замку. Влада дала місцевій громаді дозвіл розбирати замок на будівельне каміння.
1799 року розібрали східну стіну замку для спорудження католицької церкви та різних офіційних споруд у Хусті.
- Laat meer zien
